- розкурювати
- —————————————————————————————розку́рюватидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
розкурювати — юю, юєш, недок., розкури/ти, курю/, ку/риш, док., перех. 1) Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.). || Запалювати, припалювати (цигарку, люльку і т. ін.) для куріння; прикурювати. 2) перев. недок. Проводити час … Український тлумачний словник
розкурити — див. розкурювати … Український тлумачний словник
розкурювання — я, с. Дія за знач. розкурювати … Український тлумачний словник
курити — I (що й без додатка цигарку, сиґару тощо), палити (зазв. люльку), смалити; кадити (чим і без додатка), дими[і]ти (чим і без додатка); покурювати, розкурювати, попахкувати (проводити час за курінням) II (роблячи що н., здіймати куряву, пил;… … Словник синонімів української мови